Тут машинам ніде розвернутись…


Продовжую серію публікацій про стереотипи щодо велосипеда. Буду вдячний за коментарі.

Ти впевнений, що твоє уявлення про велосипед є правильним?



Швидко, без роздумів дай відповідь на такі запитання:
Що п’ють росіяни? Що їдять французи? Якими є естонці?
У дев’яти випадках з десяти відповідь буде: водку, жаби, повільні.

І це працює не тільки з росіянами, французами чи естонцями – увесь світ, який ти знаєш, лише “картинки в твоїй голові”, стереотипи, за межами яких величезний невідомий тобі світ. Звільнитись від усіх стереотипів неможливо. Проте рамки цих стереотипів можна розширювати, подекуди руйнувати їх за допомогою набутих знань та досвіду.

Я часто чую думки про те, як небезпечно їздити велосипедом по місту, про те, що Львів (та й уся країна загалом) не пристосована до велосипедного руху, що наші водії не сприймають велосипедистів, що велосипед – це зайві витрати.

Такі думки виникли небезпідставно. Втім, з власного велодосвіду можу запевнити, що більшість твоїх уявлень про ровер є помилковими. Загальна думка про велосипед є нічим іншим, як суспільним стереотипом. Бо виникла і поширилась ця думка серед людей, які ніколи не користувались ним, а відтак, не мають всебічної інформації про нього. Тут спрацьовує та сама схема, що й з книжками: “Нє чітал, но осуждаю”.

От згадай, скільки велосипедистів тобі казали про те, що це небезпечно, дорого і незручно? А якщо й хтось і згадував про таке, то хто з них взагалі перестав користуватись велосипедом? Я думаю, що таких немає. А якщо їх немає, то, можливо, переваги від ровера є значно більшими, ніж його недоліки? От і маємо негативні стереотипи тільки тому, що формуються вони на основі негативного погляду збоку, а не реальних бачень зсередини. Я пишу ці рядки, щоб розширити рамки твоїх стереотипів поглядом зсередини.

Отже, далі мова йтиме про найбільш поширені стереотипи, які мені доводилось чути.
Про те, чи є

велосипед надто небезпечний як засіб пересування

йшлося у попередньому тексті.

Про те, чи є

велосипед небезпечний саме в нашій країні

я розповідав у ще одному тексті.

Про те, чому

у Львові машинам і без велодоріжок ніде розвернутись

я розповідатиму сьогодні.

Мені, як прихильнику велоруху, часто доводиться чути фразу: «Та тут і машинам ніде розвернутись, куди ж тут ще й велодоріжки» – і це ще один стереотип, який потрібно ламати.

Тут варто почати з досвіду європейського. З огляду на історичні обставини, центральна частина практично будь-якого міста Європи є з доволі щільною забудовою. Проте це жодним чином не стало проблемою при створенні велоінфраструктури в жодному місті. Європейський досвід пропонує повну чи часткову заборону моторизованого руху у історичних центрах міст та надання пріоритету пішохідним та велодоріжкам, формування у центрі міста громадського простору, а не автомобільних доріг. Ну такий варіант наші чиновники ще не скоро осмислять. Та є й інші варіанти, що також успішно реалізовані на вулицях багатьох міст. Дуже популярним є термін road diet, що означає покращене планування простору вулиці з метою створення доступного проїзду по ній усіма видами транспорту.

 

Ось типовий приклад «дорожньої дієти».

Я переконаний, що центр нашого міста тісний для життя якраз тому, що він забитий автомобілями, а не тому, що туди лізуть якісь двоколісні.

На місці однієї автомобільної парковки можна вмістити до 20 велосипедів.

Тобто, маємо ситуацію, коли звільнивши одне місце для паркування ми можемо помістити туди велосипеди двадцятьох людей. Коли ж ці двадцятеро вранці сядуть не у авто, а на велосипед, то у заторах стане вільніше на 20 авто, а це близько 80 метрів. Тож уявімо собі, що в один момент замість 20 авто в центрі міста появляються 20 велосипедів. Це означає, що абсолютно порожніми стають вулиці Герцена або ж Фредра. А якщо ці цифри зростатимуть?

Я не є фанатиком, який хоче пересадити всіх львів’ян на велосипеди. Я лише прагну, щоб моторизований транспорт в місті використовували не бездумно, а лише для тих цілей і в тому обсязі, в якому це необхідно. Коли в джипі 5×3 метри на роботу, яка в 4 км від дому, їде лише одна людина, то її треба закидати помідорами, як істинну причину львівських заторів, бо вона абсолютно невиправдано використовує міський простір на шкоду іншим. Причиною заторів в центрі міста є не чудесна історична забудова, а безграмотне існування в ній.

Збільшивши кількість велосипедистів, ми навпаки розвантажимо центр міста. А цього можна досягти завдяки створенню належних умов і пояснення усіх переваг широкому колу людей. Якщо ж і далі ставитись до автомобіля, як до статусного предмету культу, а не як до транспортного засобу, то рано чи пізно автомобілі у центрі міста просто зупиняться в кількагодинних заторах. Тоді ми точно будемо ходити пішки, тільки чи сподобається це нам.

Окрім центру міста ми ще маємо житлові райони, де живе значна частина мешканців міста. І вулиці у цих районах є не такими вузькими, як в центрі. Тому, щоб знайти на них місце для велодоріжок, думати багато не потрібно.

Advertisements
Comments
3 Responses to “Тут машинам ніде розвернутись…”
  1. romko (@romanbaluk) коментує:

    про джип і помідори !!! ;))

Trackbacks
Check out what others are saying...
  1. […] я свято переконаний, що міський простір має існувати для людей, а не для їх […]

  2. […] доволі складно. І причиною цьому залишаються все ті ж автомобілі, які окупували всі можливі тротуари. Неправильно, коли […]



Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

  • UA TOP Bloggers
  • цей блог відвідали

    • 369,631 рази (ів)
  • За умови повного або часткового використання iнформацiї відкрите гіперпосилання на
    Ровером по Львову roverompolvovu.org.ua є обов'язковим.
    Наслідки публікацій можуть не збігатись з намірами редакції.
%d блогерам подобається це: